Історія лазаньї
Буде непрощенним промовчати про те, коли народилося це чудове блюдо. Ім’я винахідника загубилося у віках. Адже пекли лазанью ще стародавні римляни. Але, судячи з етимології назви, вони не були першими. Lasanum – це латинське розшифрування давньогрецького слова «ласанон». Ці терміни в античному світі означали спочатку «виставляти на горщик», а потім і саму цю посудину. З падінням Римської імперії блюдо, через свою бюджетність, забуте не було. У Середні століття лазанью готували вже повсюдно.
А перші два записаних рецепти цієї страви знайдені далеко від Болоньї – у Неаполі. Вони датуються 30-ми роками XIII і початком XIV століть. Класична лазанья «Болоньєзе» протягом століть обросла варіаціями. Вони торкнулися не тільки начинки (м’ясного фаршу), але також соусу (їм може бути бешамель або песто) і навіть пластин (в тісто можуть втирати шпинат або сушені перці або помідори, чому воно змінює колір). У давнину страву готували у спеціальному горщику, від якого воно й отримало назву. Особливості класичної лазаньї з фаршем («Болоньєзе») полягають у тому, що випікають її в духовці. Повна назва страви – lasagne al forno. Це означає, що готують його в печі.