Історія салатів XVII – XIX століття
Починаючи з 17 століття, любителі вишуканої кухні експериментують з салатами, додаючи в них все нові інгредієнти. Все більше у страві з’являється варених коренеплодів, подрібнених запашних трав. Французькі кулінари створюють нові заправки, змішуючи вино, оцет, лимонний сік, оливкова олія.
У 1699 році видається книга англійського автора Джона Евеліна Acetaria: A Discourse of Sallets. В ній Евелін розповідає, як готувати салат, рекомендує збризнути зелень холодною водою, покласти в друшляк, обсушити і полити оливковою олією з оцтом, посипати сіллю. У збірнику Евелін дає рекомендації з вирощування овочів для подібних страв. У рецептах з’являється шпинат, кріп, рукола, романо та інші. Книга призначалася для нижчих шарів суспільства. Людям пояснювалася необхідність вживання салатів, багатих вітамінами.
У 18 столітті при герцога Рішельє з’являється знаменитий соус – майонез. У салати стали додавати м’ясо і рибу. У країнах Європи з’являється ще один вид салату – вінегрет, у якому змішуються нарізані овочі, соління і буряк. Іноді додаються гриби.